Каннабис сатива Злынка

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Ну, дружище, у меня история есть, что ты просто удивишься! Так вот, я как-то загулялся и решил заколотиться. Знаешь, на пати у нас с братвой все делают закладки, поэтому я решил не отставать. Вот пробежался по своим связям и нашел одного надежного дилера, который поставляет чумовой конопляный товар. Сказал он мне, что у него новая партия шишек марихуаны появилась, и я решил не пропускать такой кайф.

Вечером деньги собрал и решил замутить этот длинный ожидаемый запил. Пошел к дилеру и у него закупился по полной программе. Купил я себе на вес шишек, чтобы хватило на несколько недель. Честно говоря, деньги, что ушли на этот опий, порядочно подтащили мой бомжатский бюджет, но зато я был уверен, что не придется болтаться на работе и маяться.

Теперь у меня все идет по плану. Просыпаюсь утром, нюхаю этот прекрасный аромат конопли, затем курица шишку и чувствую, как все проблемы улетучиваются. Конечно, сначала было тяжело, но я привык к этому состоянию. Как одни говорят, своеобразное нарко похмелье на кумарах - одно из самых лучших состояний, что может быть.

Перестал я вообще париться на работу, не вижу в этом смысла. Ведь чем мне заниматься на скучной работе, если я могу сидеть дома и делать то, что мне нравится? Правда, друзья начали от меня отворачиваться, говорят, что я стал ленивым и никчемным. Но какая мне разница, я и без них справлюсь!

Сижу я значит, кайфую и думаю, как бы еще расширить свой бизнес. Ведь поставщики из других городов мне уже интересные предложения делают. Может, купить партию еще дешевле и продать подороже? Вполне достижимая цель, думаю я. Значит, надо будет поговорить с этими ребятами и посмотреть, что они предлагают.

Жизнь, брат, стала намного лучше. Я больше не зависим от этой скучной рутины, в которой пребывают все эти "нормальные" люди. Я свободен и делаю все, что хочу. Как говорится, "живи сегодняшним днем", а я так и делаю.

Но не думай, что все так гладко. Бывает и такое, что кайф уже не такой яркий и сильный, и приходится еще больше курить, чтобы достичь нужного состояния. Хотя, это тоже не беда, у меня большой запас.

Слава богу, я не раб на заработок больше. Все, что мне нужно, - это кайф от этой конопли. Я свободен и независим, и ничего не страшно!

Ну вот, дружище, моя история о том, как я купил шишки марихуаны и теперь мне не нужно работать. Как тебе такое? Не говори, что не завидуешь! Ведь я живу так, как хочу, и ничего не боюсь. А ты пока что останешься в своей скучной жизни и продолжишь мечтать о свободе, которая у меня есть!